Вірші. Автор: Мартинюк К.В.

Щороку ми ДЕНЬ МАТЕРІ святкуємо

Та подарунки й привітання ми плануємо.

Бажаємо матусю привітати

І про любов свою їй нагадати.

Та закінчилось свято і ми все забули,

В буденні всі проблеми повернулись.

І знову ми забули подзвонити

Та «ні про що» хоч 5 хвилин поговорити.

І знову не звертаємо уваги

На сумні очі та печальний голос мами.

Вважаємо, що не важливо обійнятись,

Адже матуся буде завжди нас чекати.

Ніколи просто так не поцілуємо

І часу нам нема сказати, що шануємо.

Життєві клопоти й проблеми завітали.

І ми на мить забули… про існування мами,

Але вона про нас не забуває,

Терпляче у віконце виглядає,

Чекає поцілунку від свого синочка,

Чекає на обійми від своєї дочки.

Увагу не звертає на образу,

А на коліна падає відразу,

Щоб помолитись за дитячу долю

Та відвернути від жаху і болю.

Дитину завжди буде  захищати,

Бо вона ЖІНКА й БЕРЕГИНЯ-МАТИ.

🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰

Колись було тихо і було спокійно, 

Мій тато поля обробляв. 

Що станеться лихо, що прийде війна

Ніхто і не знав, не гадав.

Моя Батьківщина, рідненька ти мати,

Чому вороги вже прийшли?

Пішли українці тебе захищати

Від страшного горя й біди.

І зараз мій тато не з нами, не в полі - 

Сапером працює давно.

Свою щоб країну у рабство, в неволю

Не відібрав вже ніхто.

Я знаю, мій тато, ти в мене найкращий!

Ти знову повернеш нам мир!

Ти скоро прийдеш - я буду чекати

І стане спокійно мені...

Моя Батьківщина, послухай, рідненька,

Мій тато тебе захистить!

І будеш ти, наче дитина маленька,

Миру радіти і жить!

🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰🌰
Ми українці - рідні брати.
Чому ж такі війни між нами тоді?
Чому ж ми не знайдемо спільної мови?
Адже ми всі червоної крові!
Ми живемо в єдиній країні,
На Батьківщині, на Україні!
Чому ми вбиваєм друг друга завзято?
Для ворогів наших - це завжди свято.
Наша домівка - це Україна,
Це наша мати, єдина родина.
Вона приголубить, вона нас пригорне, 
На праведний шлях нас настановить.
Чому ж ми цураємось і ображаєм?
Чому ж такі біди в родинах маєм?
Чому ми не можемо порозмовляти
І допомогу друг другу надати?
Чому ми калічемо, діток вбиваємо?
Та хіба ж спокій на серці маємо?
Чому не припинемо чвари безглузді,
Не заспіваєм "Калину у лузі"?
Єднайтесь, брати, єднайтесь, рідненькі,
І стане спокійно на серці у неньки,
В дружини, що чоловіка чекає,
В дитини, що батька з війни виглядає.
Ви сваритесь всі, наче діти маленькі.
Єднайтесь, брати, єднайтесь, рідненькі!