Загально-шкільна лінійка,
присвячена до Дня визволення
Снігурівщини
(14 березня 1944 року)
Минуть ще роки, десятиріччя, віки, але ця дата ніколи не зітреться в
пам’яті вдячних снігурів чан. Саме цього дня, 14 березня 1944 року над нашим
краєм розвіявся морок гітлерівської окупації.
13 березня 1944 року командир батальону Кудрявцев одержав наказ вибити
ворога, який окопався на пагорбі перед Снігурівкою, закріпитися і бути готовим
до її визволення. Початок наступу було оголошено 14 березня о 5 годині 15 хвилин.
У точно призначений час, після короткої, але потужної артпідготовки по
всьому полю прокотилося гучноголосе «Ура!». Бойовий порив наступаючих був таким
могутнім, що ні густі розриви мін, ні щільна кулеметна злива не в силах були
похитнути волю бійців.
Та напередодні, вночі, фашисти встигли не тільки добре закріпитися, а й
зосередити великі сили. З флангу по наступаючих танках вдарили замасковані
«фердінанди». Били прямою наводкою, без промаху. Прагнучи змінити маневр, наші
танки уповільнили ходу. Всього якусь хвилину. І тут новий удар, знову втрати.
Щоб запобігти подальших, бойові машини пішли в обхід.
У цей момент Кудрявцев підняв батальйон в атаку і бійці штурмом увірвалися
на висоту. Основна частина підрозділу гітлерівців була знищена.
Мужньо билися наші воїни. Командир стрілецької роти Петро Мельник першим
підняв своїх бійців в атаку. Сам герой загинув, але підрозділ виконав бойове
завдання…
Сотні бійців виявили на підступах до Снігурівщини мужність і героїзм.
Незважаючи на шалений опір фашистів, долаючи весняне бездоріжжя, втрачаючи
своїх побратимів, вони впевнено йшли на Захід.
Перемога радянського народу над німецько-фашистськими загарбниками
дісталася дорогою ціною. Понад 20 млн. солдат і офіцерів віддали своє життя за
свободу і незалежність Батьківщини.
Для увіковічення пам’яті загиблих в період Великої Вітчизняної війни
1941-1945 років, вдячні мешканці Снігурівщини встановили 44 пам’ятники і 2
меморіала, на яких викарбувано імена тих, хто загинув у війні.
Один з цих меморіалів встановлено у нашому селі. Щороку ми вшановуємо
пам'ять загиблих воїнів та читаємо викарбувані імена героїв:
·
Сєростанов
І.М.– лейтенант
·
Мизевич
Т.М.– сержант
·
Абашвілі
А.А.– сержант
·
Костін
Б.А.– молодший сержант
·
Гребенніков
П.І.– гвардіі єфрейтор
·
Григор’єв
П.І.– рядовий і 8 невідомих воїнів.
Протягом післявоєнних років велика увага приділялась ветеранам Великої
Вітчизняної Війни. Ще у 1992 році були підписані Указ Президента України та
Постанова Уряду про увіковічення пам’яті загиблих воїнів. Крім цього
започаткована Книга Пам’яті України з іменами загиблих на фронті.
Імена мирних жителів нашого району, які були розстріляні німцями за
національними або партійними ознаками, знайшли гідне місце у Книзі Скорботи
України.
Третя Книга Пам’яті вважається Книгою Пошани. Сюди занесені прізвища всіх
колишніх фронтовиків, які повернулися додому. Їх у нашому селі було 5:
Безклубюк Семен Степанович, Шпарій Михайло Дмитрович, Лось Валентина Йосипівна,
Ніколайчук Павло Йосипович, Качан Федір Федорович.
Вже їх немає серед нас, бо час
невблаганний. Але пам'ять про їх подвиг нетлінна…
Коментарі
Дописати коментар