Королева Анна
Дочка великого князя київського Всеволода Ярославича Анна в 1089 році
самостійно «правила посольство» у Візантію за новим митрополитом Іоанном ІІ.
Особисте життя Анна склалося невдало:
вона була заручена з візантійським царевичем, але шлюб не відбувся, так як
жениха силою постригли в ченці.
Тому вона більшу частину життя присвятила монастирським справам:
ім’я Анни зустрічається в багатьох літописах у зв’язку із заснуванням нею
Андріївського монастиря в Києві.
При київському Андріївському монастирі Анна Всеволодівна у 1086 році заснувала
жіночу школу, якою керувала 26 років. Це була перша жіноча школа не тільки в
Київській Русі, але й у всій Європі. Десятки і сотні жінок, одержавши в школі
освіту, розповсюджували її по всій країні, передаючи, головним чином,
іншим жінкам.
Ганна Золотаренко
Почуття гідності та поваги, що оточували українську жінку в козацькі часи,
сприяли тому, що вона підносилась до високого розуміння інтересів народу та
Вітчизни. Збереглися адміністративні документи дружини Богдана
Хмельницького – Ганни Золотаренко, котрі свідчать про її освіченість, розуміння
тогочасних проблем України. Не задовольняючись лише роллю дружини, вона була
спільницею і помічницею гетьмана, який поважав її і повністю довіряв.
Соломія Крушельницька
Титул найвидатнішої співачки світу Соломія Крушельницька отримала ще за
життя. Оперними партіями у її виконанні захоплювалися глядачі у величезній
кількості європейських міст, Крушельницькій присвоєно звання «вагнерівської
примадонни 20 століття». Співати на одній сцені з уродженкою маленького
українського села вважали великою честю імениті виконавці 20 століття.
Географія виступів Крушельницької широка. Вона виступала на сценах Іспанії,
Італії, Франції, Єгипту, Португалії, Чилі, Аргентини. Тим не менш частими були
виступи співачки в українських містах. Протягом часового проміжку з 1894 по
1923 роки майже щорічно виступала Крушельницька в Тернополі, Львові,
Бережанах, Чернівцях, Збаражі, а також інших містах західної частини України.
З 1894 по 1920 виступає Крушельницька на оперних сценах світу. Виконує
співачка партії в безлічі шедевральних оперних творів, в числі яких можна
відзначити опери «Аїда», «Трубадур», «Фауст», «Африканка», «Манон Леско»,
«Пікова дама», «Євгеній Онєгін», «Електра», «Кармен». Звичайно ж, не обійшла
увагою співачка оперу Ріхарда Штрауса «Саломея».
Тетяна Яблонська
Народилася 24 лютого 1917 року у місті Смоленськ (Росія) у родині викладачів.
У 1928 році родина Яблонських переїхала на Україну в Одесу, у 1930 році – у
Кам'янець-Подільський, потім у Луганськ, де у 1933 році Тетяна Яблонська
закінчила сім класів неповної середньої школи і вступила до Київського
художнього технікуму. Після його ліквідації, з 1935 по 1941 рік навчалася на
факультеті живопису Київського державного художнього інституту (майстерня
професора Федора Кричевського), який закінчила за фахом
"художник-живописець".
Персональні виставки за період з 1991 по 2004 рік: 1992 рік – виставка живопису в
Київському музеї російського мистецтва; 1993 рік – виставка живопису
"З глибин душі" в Національному художньому музеї України, Київ; 1996 рік –
виставка живопису "Вікна" в Київському музеї російського мистецтва; 1996 рік –
виставка живопису в галереї "27" на Корк-стріт у Лондоні; 1997 рік – ретроспективна виставка живопису до 80-річчя від дня народження в Національному художньому музеї України, Київ; 1999 рік – виставка графіки (рисунок, акварель) в Українській Академії мистецтв; 1999 рік – виставка темперних робіт "Спогади" в Національному художньому музеї України, Київ; 2002 рік – виставка живопису "Пори року" в Національному художньому музеї України, Київ; 2004 рік – виставка робіт із серії "Пори року" в Українському культурному центрі у Москві; 2004 рік – виставка пастелі в Київському музеї російського мистецтва.
Указом Президента України Леоніда Кучми № 140/2001 від 3 березня 2001 року
за самовіддане служіння Україні на ниві образотворчого мистецтва, визначні
творчі здобутки і заслуги художниці Тетяні Нилівні Яблонській присвоєно звання
Герой України з врученням ордена Держави.
Галина Кальченко
Народилася Галина Кальченко в м. Борзна. У 1953 році закінчила Київський
художній інститут (навчалася в Михайла Лисенка), а 1958 року — аспірантуру
цього закладу.
Створила цілу галерею портретів письменників, музик і митців.
Найцікавіші: Ванди Василевської (1963), Івана Кавалерідзе (1967), Григорія
Косинки (1969), Григорія Сковороди (1972), Лесі Українці у Києві (1973), Івану
Котляревському у Києві, Степану Гулаку-Артемовському в м. Городище (Черкаська
область).
Галина Никифорівна створювала в основному портрети діячів української
культури — письменників, художників, композиторів, своїх колег-скульпторів.
Найкращі її роботи — це пам'ятники Лесі Українці в Києві та Ялті, композитору
Леонтовичу в Тульчині на Вінниччині, Гулаку-Артемовському в Городищі
Черкаської області, Котляревському і Марії Заньковецькій у Києві. Олесь Гончар
високо оцінював її творчість, називаючи скульпторку найпоетичнішою та
найталановитішою жінкою України.
Коментарі
Дописати коментар